Науковці зі Стенфордського університету виділили чотири причини, чому в людей збільшується відчуття стресу під час постійних відеоконференцій, що спричиняє так звану Zoom-утому. Також вони запропонували, як можна покращити взаємодію під час відеодзвінків.

Про це повідомляє Стенфордський університет, а дослідження опублікували в журналі Technology, Mind and Behaviour.

Під час пандемії відеоконференції замінили більшість зустрічей у реальному житті, зокрема робочі. Професор із комунікацій Джеремі Бейленсон вивчав психологічні наслідки проведення годин на платформах із відеозв'язку та виділив чотири фактори, які викликають так звану Zoom-втому — за назвою популярної програми для відеозв'язку.

Професор наголосив, що він не збирається просто так критикувати Zoom та інші платформи. Навпаки — він хотів у дослідженні показати, що відеоконференції можуть бути виснажливими, а щоб вони такими не були, необхідно впровадити деякі зміни.

Чотири основні причини втомлюваності від Zoom

Перша — тривалий зоровий контакт з обличчями. На звичайній зустрічі люди будуть по-різному дивитися на доповідача, відволікатися, щоб зробити нотатки або перевести погляд. Під час відеодзвінка всі постійно дивляться на всіх.

Обличчя під час відеоконференції можуть мати дуже великий розмір, що створюватиме враження надмірної близькості та викликатиме дискомфорт. Бейленсон каже, що мозок може сприймати надмірну близькість облич навіть у віртуальному режимі як напружену ситуацію.

Щоб зменшити відчуття стресу, професор рекомендує зменшити розмір зображення інших учасників розмови або зустрічатися взагалі без камер.

Друга причина — тривале споглядання власного обличчя. Більшість відеоплатформ показують ваше зображення під час відеоконференції. Бейленсон пояснює, що для людини неприродно так довго дивитися на себе — це наче за вами постійно хтось ходить із дзеркалом і змушує дивитися на себе під час розмови з людьми, під час ухвалення рішень тощо.

Професор рекомендує використовувати функцію «приховати самоперегляд», клацнувши правою кнопкою миші на власне зображення під час відеодзвінка. Також науковець пропонує розробникам внести деякі зміни: наприклад, передбачити, щоб людина не бачила власне обличчя під час конференції.

Третя причина — зменшення рухливості під час відеочатів. Під час особистих розмов або розмов телефоном люди рухаються, а під час відеоконференції людина, як правило, має залишатися на одному місці.

Водночас професор пише, що люди краще працюють, коли рухаються. Тому він пропонує зручно облаштовувати власне робоче місце. Наприклад, відсунути екран чи клавіатуру від себе, щоб мати можливість потягнутися тощо. Також Бейленсон рекомендує іноді вимикати відео для перепочинку.

Четверта причина — ментальне напруження. Під час реального спілкування люди використовують невербальну комунікацію, підсвідомо інтерпретують жести тощо, і це полегшує сприйняття розмови. Водночас у відеочатах людям доводиться більше зосереджуватися, адже тоді зазвичай вони мають правильно зрозуміти сенс слів без жодних невербальних підказок.

Стенфордський науковець пропонує під час тривалих відеодзвінків переходити лише на аудіо. Він наголошує: просто вимкнути камеру буде недостатньо. Необхідно на декілька хвилин взагалі відвернутися від екрана.